РОМАНТИЧНИЙ МОТИВ ГРИ В ХУДОЖНЬОМУ ОСЯГНЕННІ ЛІТЕРАТУРОЮ 20-Х РР. ХІХ СТ. ПРОЦЕСУ ДЕГУМАНІЗАЦІЇ СВІТУ

Анотація

Осягнення прозового світу художників початку XX століття дозволяє не тільки збагнути їх світовідчуття, але і розібратися у ситуації цього часу. Мета цієї статті – проникнути в художній світ творів письменників 1920-х років з тим, щоб зрозуміти, яке місце в них відведено мотиву гри. Авторка зупиняється на прозовій творчості А. В. Чаянова, Я. Вайсса та С. Д. Кржижановського. Проаналізовано такі мотиви, як внутрішнє розщеплення героя, відчуження творчого начала, втрата духовності як наслідок механістичності світу Розглянуто провідні сюжетоутворюючі опозиції та семантику гри. Дослідження творчої спадщини письменників початку XX ст. і проведення паралелей між їхніми героями дозволило зробити певні висновки про авторські погляди на ситуацію в світі. У статті використана методика типологічного дослідження. Твори Чаянова, Вайсса і Кржижановського розглянуті в синхронії, але, оскільки йдеться про засвоєння досвіду таких романтиків, як Гофман і Одоєвський, в дослідженні має місце і діахронія.