Слов'янський збірник

ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ „HEJ, SOKOŁY!”: СОЦІАЛЬНО-ІСТОРИЧНІ КОНТЕКСТИ ТА СМИСЛОВІ ДОМІНАНТИ

Н. Ф. Баландіна — пн, 27 січ 2020 00:00:00 +0200

Об’єктом вивчення є популярна польсько-українська пісня „Hej, sokoły!” („Гей, соколи!“), яка існує у двох варіантах – польському й українському – і вважається однією з найулюбленіших у Польщі та Україні. Предметне поле розвідки скероване на природу пісні як соціокультурного дискурсивного процесу, що являє собою складну взаємодію позамовних і мовних чинників і розглядається в історичній ретроспективі, а також з погляду кореляцій індивідуального та соціального. Використання методів соціокультурної інтерпретації та декодування смислів репрезентує об’єкт як багатовимірне явище, пов’язане з контекстами створення, комунікативними інтенціями автора, прагматичною зумовленістю сказаного. Використані у творі мовні засоби актуалізують складну конфігурацію смислів, насамперед любові до рідної землі, її славетного минулого і туги за втраченим. Омовлення смислових домінант відбувається на основі стереотипних образів, які сприяють надзвичайній проникливості почуттів і зростанню популярності. У центр концептуального простору твору входять лексеми на позначення людини, природи, матеріальної культури та хронотопу. Водночас все це обарвлюється драматизмом прощання з рідною землею, коханою дівчиною і сумним передчуттям невідворотності подій. Показано широку палітру комунікативної поведінки героя, у якій представлено різні комунікативні акти, що виражають такі прикметні риси українського козацтва, як щирість почуттів, відвага, любов до батьківщини. Аналіз підтверджує гіпотезу про те, що пісня „Hej, sokoły!“ – це культурний феномен, своєрідний документ доби, який виконує пізнавально-просвітницьку функцію в різних ракурсах прояву – історичному, світоглядному, етичному, художньо-естетичному.

МОВНІ МАРКЕРИ АВТО- И ГЕТЕРОСТЕРЕОТИПІВ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

O. A. Voytseva — пн, 27 січ 2020 00:00:00 +0200

Статтю присвячено етнічним антропостереотипам, що утворюють один із найважливіших фрагментів мовної картини світу людини в художньому тексті. Предметом аналізу було відображення авто- і гетеростереотипів у тексті першого тому роману „Слава і хвала” видатного польського письменника Ярослава Івашкевича. Мета дослідження полягала в аналізі мовних маркерів етностереотипів поляків та інших етносів. Серед етностереотипів виділено автостереотипи – стійкі та емоційно забарвлені судження, оцінки про представників своєї етнічної спільноти, і гетеростереотипи – стійкі й емоційно забарвлені судження, оцінки однієї етнічної спільноти по відношенню до іншої.

При формуванні авто- і гетеростереотипів найбільшу увагу привернуто до типових властивостей національного характеру, на зіставлення „свого” з „чужим” крізь призму власної системи цінностей. Атрибутом етностереотипу є оцінність, присутня, по-перше, в лексичних мовних маркерах, у прагматичній складовій етнонімів (Polak, Ukrainiec, Rosjanin, Niemiec, Francuz, Żyd, Austriak), антропонімів (Chopin, Sienkiewicz, Blok, Lermontow, Majakowski), топонімів (Polska, Rosja, Warszawa, Odessa, Kij w, Winnica, Chark w, Moskwa, Petersburg, Piotrogrod, Wiedeń, Magdeburg, Paryż). Подруге, оцінку на морфологічному рівні містять особові займенники (my / wy, nasza / wasza; „Kto nie z nami, ten przeciw nam”), якісні прикметники (najwybitniejszy, wielki, piękny, przystojny). По-третє, оцінний компонент виявляється на синтаксичному рівні в атрибутивних сполуках з прикметниками polski, ukraiński, rosyjski, niemiecki, austriacki, żydowski, francuski („Twarz miał rzeczywiście bardzo polską”; nasze ukraińskie ziemiaństwo; wymienił rosyjskie nazwisko; oficer w niemieckich; piechota austriacka; parę żydowskich furmanek; francuskiego zapachu); по-четверте, емоційно-оцінне ставлення втілено на стилістичному рівні в описах стереотипів і особливостей мовної поведінки героїв твору („galicyjskie naleciałości pańskiej mowy”; „Ni, ni – odparł Lewko – nam treba wertatysia...”; „J zia uderzył piękny akcent francuski”). Етностереотипні уявлення надають можливості письменнику висловити ставлення польського народу до себе й інших людей, до своєї діяльності і навколишніх предметів, вони містять інформацію про риси національного характеру поляків, їх світогляд та уявлення про інші народи.

ЩЕ ПРО ПИТАННЯ ПОХОДЖЕННЯ ШИКИРЛІЙСЬКИХ І ДЕЯКИХ ІНШИХ БОЛГАР УКРАЇНИ

Ив. Г. Iлiєв — пн, 27 січ 2020 00:00:00 +0200

Стаття є продовженням попереднього дослідження автора („Про походження населення в селах Лощинівка та Суворово, Українська Бессарабія”), у якому ми намагалися показати, що населення в бессарабських селах Суворово та Лощинівка та відповідно в їхніх колоніях у Приазов’ї походить із сучасного села Маломирово (Хамбарлій), Єлховско, на південному сході Болгарії. Фонетичні, морфологічні, синтаксичні та лексичні докази, взяті з різних статей та особистих спостережень, у вищезгаданому дослідженні доповнюються даними з карт Атласу болгарських говорів в СРСР. Вони не лише підтверджують правильність попередніх міркувань автора, а й показують, які інші болгарські поселення в Україні стоять найближче до макродіалекту сіл Маломирово, Суворово та Лощинівка і звідки можуть походити їхні мешканці.

ПРО СИМВОЛІКУ ЦІЛЮЩИХ ТРАВ В ІДІОСТИЛІ СЕРГІЯ ЄСЕНІНА

Йоланта Кур-Кононович — пн, 27 січ 2020 00:00:00 +0200

Мета статті – лінгвістичний аналіз символіки цілющих трав в ідіостилі Сергія Єсеніна. Матеріал для аналізу – фрагменти поетичних творів поета. Метод семантичного аналізу в статті поєднується з методом лінгвокультурологічного опису мовного матеріалу в функціональносемантичних полях. Цілющі трави репрезентують субполе „рослини” у функціонально-семантичному полі „природа”. Предметом аналізу стали назви ковыль, купырь, крапива, мак. У статті обговорюється питання архетипів символів. Опису піддаються стилістичні мовні засоби, що допомагають зобразити окремі символи цілющих трав в ідіостилі Єсеніна. Виділено, між іншим, символи: метафоричні, метонімічні, порівняння тощо. Аналіз показав специфіку і винятковість символіки цілющих трав у поетичних творах Єсеніна, що є наслідком надзвичайної закоханості поета у природу.

НАЗВИ ВИДІВ КВІТІВ У НАРОДНИХ ПІСНЯХ ВАРМІЇ І МАЗУР

Е. Лехоцька — пн, 27 січ 2020 00:00:00 +0200

Ця стаття містить аналіз назв видів квітів, використовуваних у народних піснях Вармії і Мазур, які датуються XIX і XX століттями. Номінації, зібрані в десяти антологіях Вармії і Мазур, репрезентують різноманітний матеріал для вивчення. У досліджуваних зібраннях представлено вісімнадцять найменувань використовуваних видів дерев і чагарників: волошки, фіалки, гвоздики, латаття, ірису, лаванди, лілії, чебрецю, маку, мирта, календули, півонії, ромашки, рути, розмарину, троянди, тюльпана, вересу. Досліджувана лексика на позначення рослин, крім основних іменників, містить похідні слова – демінутиви чи похідні від іменників прикметники, що вказують на вид рослини. Майже кожна назва, крім загальнонародної форми, має також додаткові варіанти, які репрезентують діалектні фонетичні явища; останній феномен і є головною метою цього аналізу. Крім того, в народних піснях згадуються численні діалектні терміни для назв видів квітів, що підтверджує різноманітність називання рослин жителями Вармії і Мазур.

АДАМ МІЦКЕВИЧ: ОСОБИСТІСТЬ НА ПОГРАНИЧЧІ КУЛЬТУР

А. Т. Малиновський — пн, 27 січ 2020 00:00:00 +0200

Чи мало перебування в Одесі причинно-наслідкове значення для особистісного та творчого формування польського романтика? За словами поета, ця віха нічого не залишить у його пам’яті і жодним чином не вплине на його майбутнє. Прощання з Одесою – це своєрідна вигадка, сповнена глибокого скептицизму та розчарування. Пасіонарність Одеси, що поглинула та пізніше відкинула Міцкевича, полягає у тому, що це місто могло не лише продемонструвати чари та витонченість, але й могло стати своєрідним орієнтиром чи навіть випробуванням для подальшої оцінки Петербурга як антипростору, геометрично спланованого, побудованого насильно.

ГОСТИННІСТЬ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХIХ СТОЛІТТЯ: РИТУАЛ – АНТРОПОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ – КУЛЬТУРНА УНІВЕРСАЛІЯ

А. Т. Малиновський — пн, 27 січ 2020 00:00:00 +0200

У статті розглянуто гостинність як різновид соціально-рольової поведінки і як тип комунікації в українській літературі першої половини ХIХ століття. Феномен гостинності постає реалізацією філософії діалогу, зустрічі Я з Іншим. Проаналізовано різноманітні прояви цієї комунікації в літературі, підкреслено питому вагу ритуалу, антропологічної моделі й культурної універсалії у творах. Простежено суміжні з гостинністю прояви побутової поведінки персонажів, різноманітні антропологічні коди, сценарії. Гостинність постає своєрідною антропотехнікою, що регулює повсякденне життя людини, ритуалізує її соціальні відносини, розподіляє статусні ролі.

ҐЕНДЕРНИЙ СТЕРЕОТИП ФЕМІННОСТІ В КОНТЕКСТІ РИТУАЛІВ НА РІЗДВЯНІ СВЯТА В УКРАЇНСЬКІЙ ТРАДИЦІЙНІЙ КУЛЬТУРІ

О. В. Яковлєва — пн, 27 січ 2020 00:00:00 +0200

Відповідно до актуальних понять у межах лінгвістичної ґендерології – фемінна ґендерна поведінка і маскулінна – основна увага у статті приділяється проявам стереотипу фемінності у ритуальних магічних діях дівчат і жінок на різдвяні свята в Україні. Описані та проаналізовані символічні значення окремих предметів та магічних дій, які були обов’язковими напередодні Різдва. У представленій розвідці виділяються і пояснюються „нелогічності” у виконанні деяких магічних ритуалів, які у традиційній культурі вважаються суто жіночими, зокрема, долучення чоловіка до захисних магічних дій. Відмічається аксіологічний аспект у виконанні ритуалів на різдвяні свята, акцентується увага на елементах руйнації ґендерних стереотипів у наш час.

МІСЦЕ СЛЕНГОВИХ НОМІНАЦІЙ ОСОБИ У ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІЙ ПАРАДИГМІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІНГВОСВІДОМОСТІ

С. В. Дмитрієв — пн, 27 січ 2020 00:00:00 +0200

Стаття присвячена проблемі дослідження багатомірності лексико-семантичного вираження сленгових номінацій особи в українській мові. На матеріалі українських урбанолектів здійснюється аналіз специфіки функціонування сленгових номінацій у лінгвокультурній картині світу сучасної України. Досліджуваний простір диференціюється у межах двох підсистем: молодіжний сленг та загальноміський сленг. Декларується динамічність і значна відкритість молодіжної підсистеми, яка реалізується в межах кількох концептуальних платформ. Загальноміський сленг відрізняється поліфунціональністю та віковою поліформатністю, відносною стійкістю семантичних полів. Дослідження дозволяє зробити висновок про те, що картини світу користувачів молодіжного та загальноміського сленгів – системне відображення загальноукраїнської моделі світу, якій чужі спонтанна немотивована агресія та жорстокість, ворожнеча і ненависть. У лексичних системах цих соціолектів домінують жартівливо-іронічна тональність, доброзичливість, висміювання та здоровий гумор.

НЕОЗАПОЗИЧЕННЯ – НАЗВИ ОСІБ У СУЧАСНИХ ЗМІ: СЕМАНТИКА ТА ФУНКЦІЇ

Е. Е. Мінкевич — пн, 27 січ 2020 00:00:00 +0200

Запозичення є продуктивним способом поповнення лексики сучасних мов. а назви осіб серед неологізмів, у тому числі серед неозапозичень, посідають важливе місце. В статті розглянуто семантику та функції зазначених лексем у текстах ЗМІ 2016–2019 рр., показано, що, крім невеликої групи екзотизмів, які в публіцистичному тексті стають для реципієнта маркерами чужої культури, неозапозичення – назви осіб виконують номінативну функцію, характеризуючи людину за характером діяльності, та експресивну функцію, характеризуючи її за особливостями поведінки та поглядів.

СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ЛЕКСЕМ-КОГНАТІВ ВОЛЯ / ВОЉА В УКРАЇНСЬКІЙ ТА СЕРБСЬКІЙ МОВАХ

О. М. Новак — пн, 27 січ 2020 00:00:00 +0200

У статті представлений аналіз структури та обсягу значення лексеми „воля” в українській та сербській мовах в семасіологічному та перекладацькому аспектах. Об’єктом дослідження є когнати воля / воља. Предметом дослідження обрано семантичний обсяг лексем з коренем вол’-. Мета дослідження полягала у порівняльному аналізі структури та обсягу значення лексеми воля / воља та похідних від неї в українській та сербській мовах. Дослідженню підлягали різнорівневі мовні одиниці та явища, що пов’язані з лексикою, словотвором, фразеологією слов’янських мов, а також культурна конотація досліджуваних одиниць. Як матеріал дослідження використовувалися дані тлумачних та етимологічних словників.

Висновки: здійснивши порівняльний аналіз семантичного обсягу когнату 'воля', ми виявили, що етимологічно тотожні слова з коренем вол’- в сучасних українській і сербській мовах мають різний семантичний і дериваційний потенціал, а також різні значення, що сформувалися в результаті дивергенції семантичної структури. Такі лексеми складають корпус міжмовних омонімів і паронімів, мають різну семантичну та стилістичну сполучуваність, а також різне конотативне значення. Хибні друзі перекладача – похідні лексеми з коренем вол- вимагають особливої уваги при навчанні слов’янських мов як іноземних. Практичне застосування результатів дослідження пов’язане з можливістю їх використання у практиці викладання сербської та інших слов’янських мов як іноземних в інослов’янскому оточенні та при перекладі.

АФІКСАЦІЯ ЯК СПОСІБ ТЕРМІНОТВОРЕННЯ МЕТАМОВИ ЛІНГВІСТИКИ В СЕРЕДНЬОПОЛЬСЬКУ ТА НОВОПОЛЬСЬКУ ДОБУ

В. В. Тожиєва — пн, 27 січ 2020 00:00:00 +0200

Статтю присвячено розгляду афіксального способу творення лінгвістичної термінології польської мови протягом ХVI ст.–1939 р. Продуктивним різновидом афіксального термінотворення була суфіксація, представлена різними формантами. Префіксацією та конфіксацією утворено незначну кількість спеціальних лексем, проте останні набули поширення в новопольську добу, що пояснюється розвитком і поглибленням лінгвістичних знань. Афіксація відіграла вагому роль на етапі становлення лінгвістичної термінології, сприяла заміні описових конструкцій однослівними номінаціями, які відповідали вимогам системності, точності, cтислості, що належать до рекомендованих засад у сучасному термінотворенні.

СЕМАНТИЧНА ДИНАМІКА НУЛЬОВОГО КВАНТИФІКАТОРА В РОСІЙСЬКІЙ МОВІ

М. Ф. Шацька — пн, 27 січ 2020 00:00:00 +0200

У статті розглядається семантична динаміка одного з квантифікативних показників – лексеми нуль. Цей кількісний показник, який прийшов у життя соціуму і в систему мови значно пізніше інших подібних номінацій, у ході розвитку російської мови зазнав багато семантичних трансформацій: від власне кількісних показників значення – до формування в певному сенсі деякої парадоксальності й аномальності. Так, нуль містить в собі градаційність, параметричність, а також антропоморфні, фізіологічні та абстрактні характеристики. Крім того, потенціал цієї лексеми досі не вичерпаний: на сьогодні виникають різні метафоричні переноси, ідіоми, на базі переосмислення первинного значення виникають оказіональні вживання. Для семантичної динаміки лексеми нуль характерним було одночасне протікання різноспрямованих, часом діаметрально протилежних процесів під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх чинників мовного та соціокультурного генезису.

ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ РІШЕННЯ В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ СЕРБСЬКОГО ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ БІЛОРУСЬКОЮ МОВОЮ

В. І. Ярмак — пн, 27 січ 2020 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано широкий спектр перекладацьких трансформацій у зразках інтерпретацій сербського художнього дискурсу білоруською мовою. Особливу увагу приділено перекладацьким експериментам, стосовним особливостей відтворення сербських дієслівних форм минулого часу в мові перекладу. Домінантне становище серед численних варіантів перекладацьких рішень у цьому контексті посідає морфологічна заміна, що зумовлено значними відмінностями в конфігурації претеритальних систем сучасних сербської та білоруської мов. Сучасна білоруська універсальна дієслівна форма минулого часу здатна відбивати відтінки не лише сербського перфекта із допоміжним дієсловом, а й усіченого перфекта, синтетичного аориста тощо. Розглядаються найпоширеніші перекладацькі труднощі в перекладі „простих”, традиційних і нібито стилістично нейтральних форм сербського дієслова, здатних, проте, концентрувати глибокі смисли. Чільне місце посідає дослідження можливих контекстуальних білоруських еквівалентів сербського перфекта без допоміжного дієслова, а також шляхів передання білоруською мовою неоднозначних за своєю семантикою претеритальних форм сербського дієслова.

ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ В ТОПОНІМІЇ ОДЕЩИНИ ЯК НАСЛІДОК ДЕКОМУНІЗАЦІЇ: РЕЗУЛЬТАТИ Й ПРОБЛЕМИ

Г. Ю. Касім — пн, 27 січ 2020 00:00:00 +0200

У статті аналізуються перейменування поселень Одещини, здійснені в межах закону про декомунізацію в 2016 р. Визначено шляхи вибору назви, введеної при перейменуванні (відновлення історичної назви; заміна старої назви іншою, взятою з місцевої топонімічної системи; трансформація старої назви таким чином, що втрачається її ідеологічний характер; утворення нової назви від слів, денотати яких оцінюються позитивно). Розглянуто також назви, запропоновані комісією з перейменувань, проте не прийняті, зокрема через критичну оцінку цих ойконімів мешканцями. Зазначений матеріал дає уявлення про сучасні топонімійні смаки мовців: помітна виразна тенденція відкидати пропозиції повернення історичної назви та заміни старої назви іншою, взятою з місцевої топонімічної системи, якщо пропонована назва є етимологічно неясною. Іноді в таких ситуаціях може використовуватися трансформація старої назви або ж створення нового ойконіма. Перейменування поселень Одещини певною мірою засвідчило прагнення обирати назви з прозорою мотивацією, уникаючи історичних назв поселень чи назв, узятих з місцевої топонімічної системи, якщо вони сприймаються як етимологічно непрозорі. При цьому неодноразово засвідчені випадки, коли ні номінаторів, ні мешканців не бентежила стандартність запропонованих назв та – як наслідок цієї стандартності – їх знижена диференційна потужність.

ВІДТОПОНІМНІ ПРІЗВИЩА БОЛГАР ПІВДНЯ УКРАЇНИ

В. О. Колесник — пн, 27 січ 2020 00:00:00 +0200

У статті досліджуються прізвища болгарських поселенців Півдня України, вмотивовані топонімами. Відтопонімні прізвища болгарських переселенців спроможні дати важливу інформацію про напрями та інтенсивність давніх міграційних процесів людності в Болгарії, про етногенез українських болгар. Таких прізвищ серед болгар досліджуваного регіону трохи більше 3 % загальної кількості. Серед них є субстантивні та ад’єктивні утворення з суфіксами -ли, -лия, -лиев, -ський, -цький, -ов, -єць, -ян, -ар, -жи. Вони засвідчують місцеві імена Східної Болгарії, утворені від ойконімів, які в Болгарії зосереджені на Південному Сході та на Півночі.